Легенда
про те, як Бог створював вихователя
Уже шостий день
Бог творив вихователя.
Ангел, який
увесь цей час спостерігав за ним, захоплено сказав: «Господи, ви так довго
працюєте над цією моделлю!».
На що Бог
відповів: «Ти бачив, які вимоги до цього замовлення? Ця людина має бути легкою
в усьому, але водночас виготовленою не з пластику. Вона повинна мати 160
рухомих частин, нерви, як сталеві троси, коліна, на яких одночасно може всидіти
з десяток дітей. Її слова мають лікувати все: від синців та забоїв на тілі до
душевних ран. А ще в неї має бути шість пар рук та шість пар ніг, аби вона все
та скрізь встигала».
Ангел похитав
головою й сказав: «Мене найбільше турбують три пари очей, які вона повинна мати.
Для чого це?».
Бог відповів:
«Одна пара очей глибоко всередині, аби бачити крізь зачинені двері, друга — на
потилиці, щоб бачити те, чого бачити не повинна, і третя — на обличчі, крізь
яку без слів даруватиме любов і виражатиме підтримку малюкам.
І поки ангел
захоплено мовчав, Бог продовжив: «Я вже зробив так, що вона сама себе лікує, якщо
захворіє, уміє розділити один маленький пиріг на двадцятеро дітей, щоб
пригостити кожного. Вона навчить шестирічок мити руки без нагадування, а
триліток переконає в тому, що пластилін неїстівний».
Ангел нахилився
і провів пальцем по щоці моделі. «Тут протікає, — сказав він, — Я ж казав, що
ви надто багато намагаєтеся вкласти в цю модель».
«Це не вода, —
відповів Бог. — Це — сльоза. Вона тече від радості й печалі, гордості та
вдячності». Потім Бог задумливо подивився на своє творіння й сказав: «А ще ця
сльоза для того, щоб не переповнити чашу її терпіння».
